Всі способи охорони спадщини важливі

Наїра Кілічан є головним спеціалістом з питань НКС Департаменту культурної спадщини та народних ремесел Міністерства освіти, науки, культури і спорту Вірменії  

Валентина Дем’ян: Добрий день, Наїро!

Центр розвитку «Демократія через культуру» здійснює низку інтерв’ю щодо різноманітних питань з охорони НКС. Дякуємо, що Ви погодились на цю розмову. Це дуже важливо для всіх нас і тих, хто цікавиться питаннями нематеріальної культурної спадщини Вірменії. Республіка Вірменія ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини у 2006 році. До Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства внесено такі елементи НКС, як «Дудук і його музика» (2008), «Вірменське мистецтво кам’яних хрестів. Символіка і майстерність хачкарів» (2010), «Мистецтво виконання вірменського епосу «Сасна црер» або «Давид Сасунський» (2012), «Лаваш, традиційне хлібопечення, значення і культурні прояви в Вірменії» (2014), «Кочарі, традиційний груповий танець (2017) і «Вірменське буквене мистецтво та його культурні прояви» (2019). Скажіть, будь ласка, що це значить для Вас особисто, коли ЮНЕСКО включає до свого списку елементи нематеріальної культурної спадщини, які об’єднують усю країну?

Наїра Кілічан: Перед усім, хочу подякувати Вам за запрошення до інтерв’ю на тему, яка мені дуже близька. Слід зазначити, що внесення елементів НКС до списків ЮНЕСКО є дуже важливим процесом, який сприяє ефективнішій реалізації програм з охорони місцевої спадщини. Це значною мірою стимулює розуміння та пошуки нових підходів до охорони НКС у громадах, наголошує на важливій ролі спадщини та спонукає молодь приєднатися до процесів відновлення, реставрації та розвитку спадщини.

Я працюю у сфері НКС понад 30 років. Моя вузька спеціалізація – це етнохореологія, тобто, вивчення традиційних танців. На мою думку, всі способи охорони спадщини важливі, і це є головним кредо моєї діяльності. Як свідчить час, включення елементів НКС до списків ЮНЕСКО підвищує розуміння ролі спадщини не тільки серед носіїв НКС, а й серед широкого загалу. Це сприяє створенню додаткових програм і заходів та ефективнішому поширенню інформації про спадщину. Якщо казати про включення вірменських елементів НКС, то я розглядаю таку ефективність їхньої охорони та оцінку процесу, як своє професійне досягнення і гарантію майбутньої охорони та розвитку в цій сфері.

В.Д.: Шановна Наїро, Вірменія однією з перших держав-учасниць ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО 2003 року. Які головні засади політики з охорони НКС у Вірменії?

Н.К.: Після ратифікації Конвенції ЮНЕСКО 2003 року Вірменія у 2009 році прийняла Закон «Про нематеріальну культурну спадщину» та інші нормативно-правові акти, що з нього випливають. У цьому законі визначено основні засади політики з охорони, які наразі втілюються через різні програми та заходи. Серед основних принципів такі: НКС як стратегічний напрям культурної діяльності й національне багатство, що підтримується державою; роль НКС як одна з основ культурного розвитку; доступність та інформація про НКС; забезпечення міжнародного діалогу тощо.

В.Д.: Мандруючи Вірменією та спілкуючись із мешканцями, я відчула їхню безмежну гордість, коли вони пояснювали мені, що таке хачкари. Це дивовижний прояв вірменської культури: в камені втілено символ віри, поєднано «матеріальне й нематеріальне». В опису елемента сказано, що «Хачкари – це вуличні стели, вирізані з каменю майстрами Вірменії та громадами вірменської діаспори». Згадано вірменські громади в Польщі, Латвії, Литві, Білорусії, Бразилії, Греції, Кіпрі та ін. Скажіть, Наїро, чи легко було об’єднати зусилля всіх зацікавлених?

Н.К.: Так, звичайно, хачкар є складним символом і має різні значення, одне з яких є ідея об’єднання вірмен, розсіяних по світу, та ідея вічності життя. Хачкари ставлять у різних країнах світу, де проживають вірменські громади. Їх також встановлюють у тих країнах, де немає вірменських громад, де встановлення хачкара сприймається як підтвердження міжнародних дружніх зв’язків. Прикрашені витонченим орнаментом і символічними образами, з християнським хрестом посередині, ці кам’яні пам’ятники є чудовим проявом вірменської культури, християнської віри та загальнолюдських цінностей.

В.Д.: У Вірменії прийнято закон «Про нематеріальну культурну спадщину», де чітко визначено правила. Скажіть, будь-ласка, яку роль відіграють та яку підтримку мають, згідно з цим законом, громадські організації в реалізації Конвенції у Вірменії?

Н.К.: Державна культурна політика з охорони НКС формується на основі грантових і програмних пропозицій культурних, наукових і недержавних організацій, задіяних у загальній культурній стратегії держави (річній, середньостроковій та довготривалій). Останніми роками у цьому процесі беруть участь близько 35 культурних, освітніх і недержавних організацій та фондів.

Закон Вірменії «Про нематеріальну культурну спадщину» визначає механізми та процедури співпраці між державною владою і науковими, освітніми та недержавними організаціями, обмін інформації між ними, реалізацію спільних програм. Одним із прикладів такої співпраці є діяльність НДО «Спілка молодіжних клубів Вірменії», яка за державної підтримки веде тримовний веб-сайт «Нематеріальна культурна спадщина Республіки Вірменія»: http://int-heritage.am і Facebook page: ICH Armenia https://www.facebook.com/intheritageam/

В.Д.: Нещодавно мені до рук потрапила інформація про те, що у Вірменії держава виділяє значне фінансування на підтримку нематеріальної культурної спадщини. Наїро, скажіть, ця підтримка стосується лише окремих проектів чи всього комплексу заходів?

Н.К.: Як я казала, охорона спадщини складає важливу частину вірменської культурної політики, і державний бюджет Республіки Вірменія виділяє окремі кошти на загальні питання охорони у сфері НКС. Щороку в межах цієї бюджетної статті здійснюються 20-25 програм і заходів у сфері НКС. Наприклад, фестиваль, присвячений епосу «Давид Сасунський», фестиваль «Хліб і лаваш», фестиваль народної пісні і танцю «Ґутан», міжнародний фольклорний фестиваль «Вірменія на перехресті миру», різноманітні освітні семінари, виставки тощо.

Програми НКС здійснюються, головним чином, у громадах з метою сприяти охороні НКС у місцевому середовищі.

У 27 громадах Вірменії реалізується загальна програма «Арар» («Творчість»): охорона, поширення, розвиток і популяризація НКС у регіонах Республіки Вірменія». Програма охоплює близько 600 дітей різного віку, які беруть участь у різних видах творчості: традиційних піснях і танцях, образотворчому мистецтві, килимарстві, мереживі та вишивці, гончарстві, створенні хачкарів, обробці каменю, дерева та металу. Їх навчають місцеві майстри, носії НКС. Сьогодні програма продовжується на платформі онлайн, де народні майстри проводять навчальні тренінги для дітей із різних громад: https://www.youtube.com/channel/UCM7iMqLtIlKD174Yx1OGB3A?fbclid=IwAR1xzprnreO0rclDhlbDb-CpmomJZeJyFbe95nBufHn2sBW1e95lyBXxwiU

Також став загально доступним мобільний додаток «Давид Сасунський». Він допомагає учням поглибити свої знання про епос. Сюди входять текстові матеріали, система тестування та ігри на тему епосу. Додаток доступний для операційних систем Android та IOS англійською (sasunci davit) та вірменською мовами.

За допомогою держави створено також інформаційні фільми про НКС:

1. «Пісня абрикосового дерева», російською: https://tvkultura.ru/video/show/brand_id/21745/episode_id/1544323/video_id/1681653/viewtype/picture/
2. «Мистецтво вірменських кам’яних хрестів. Хачкари», російською: https://tvkultura.ru/video/show/brand_id/21745/episode_id/1502368/
3. «Лаваш», з англійськими субтитрами: https://www.youtube.com/watch?v=Q17dy1bggeQ&feature=share&fbclid=IwAR2txZiPgUKfyzuKljko4httlHrsZbXkpJM5IUI70Q-wcKBlWzWdAgZ-jmU
4. «Кочарі», з англійськими субтитрами: https://www.youtube.com/watch?v=xCsLFi5tnHE&feature=share&fbclid=IwAR039HwhaM8e_MVtpBNTNIAZS7sGrIqyHn2WRoXfGFDHuYEVeAYeFU-LeYY

В.Д.: У 2019 році до Репрезентативного списку ЮНЕСКО було включено «Вірменське буквене мистецтво та його культурні вирази». Це красивий елемент, який має широкі прояви. Скажіть, чи існує у Вірменії окрема програма з підтримки цього елемента? Чи є навчальні програми у закладах освіти?

Н. K.: Включення цієї номінації до списку ЮНЕСКО в 2019 році стало важливою подією не тільки для громад-носіїв НКС, а й для всього вірменського суспільства та вірменської діаспори, оскільки цей елемент є загально вірменським і представляє одну з найдавніших абеток у світі та її різноманітні втілення в мініатюрі, книжковому мистецтві, вишивці, художній обробці каменю, металу тощо.   .

У системі формальної та неформальної освіти державні культурні та недержавні організації реалізують тривалі програми, присвячені буквеному мистецтву, зокрема, заслуговує на згадку така, як «Моя вірменська абетка», освітня та культурна програма, яку реалізує Центр мистецтв Гафесчяна:   https://www.cmf.am/My-Armenian-Alphabet.

В.Д.: Я знаю, що Вірменія отримала грант Фонду НКС ЮНЕСКО на оцінку потреб у сфері НКС. Скажіть, будь ласка, яку мету Ви ставили, як проходила сама оцінка, яку участь у ній брали громади, та які результати хочете отримати?

Н. K.: У 2019 році у Вірменії в рамках імплементації Конвенції ЮНЕСКО був реалізований проект «Оцінка потреб». Метою проекту був аналіз реалізації Конвенції у Вірменії, оцінка поточного становища у сфері НКС, розгляд основних потреб, законодавства, системи формальної та неформальної освіти, а також визначення пріоритетів для майбутніх завдань і кроків. Був розроблений докладний план роботи з реалізації проекту спільно з різними НДО, культурними та освітніми організаціями. Вірменія має багату спадщину, розглянути та проаналізувати всі аспекти за дуже стислий час практично неможливо. Але завдання проекту були успішно виконані – визначені пріоритети для того, щоб охорона НКС у Вірменії була надалі більш успішною.

В.Д.: У нас із Вами вийшла розлога розмова, дуже цікава, я щиро Вам вдячна, оскільки питання, які я ставила, стосуються конкретних прикладів, а тому відповіді на них надихатимуть для подальшої роботи. Щиро вдячна Вам за цю розмову, за час який Ви приділили, за відповіді! Бажаю Вам успіхів!

© DC “Democracy through Culture”