Який він «вітер народу», що про нього Міґель Ернандес написав в однойменному вірші «я вітром народу підхоплений»? Поет з іспанського міста Оріуели (провінція Аліканте) вперше надрукував цей вірш 22 жовтня 1936 року, через три місяці після початку Громадянської війни в Іспанії внаслідок державного перевороту генерала Франко. Твір з’явився в журналі El Mono Azul («Блакитний однострій»), який видавали республіканці за підтримки Альянсу антифашистської інтелігенції на захист культури. Назва журналу вказувала на уніформу бійців на воєнному фронті й ніби передавала послання солдатам про необхідність захисту Республіки та демократії від фашистських заколотників. Досить прочитати твір, щоб зрозуміти закладений у ньому смисл: поет прагне підняти моральний дух республіканського війська і переконаний у перемозі ідеалів народу з його законним урядом. Це оспівування надії, свободи й сили духу всупереч усім лихам.
Саме такий зміст поезії, що надихнула художника Антоні Міро на створення нової серії, двадцяти чотирьох графічних робіт, назви яких відповідають першим двадцяти чотирьом рядкам вірша. Це підтверджує прагнення митця цілеспрямовано використовувати назви робіт, як він це робить у серії «Без назви», започаткованої 2001 року. Йдеться про величезну добірку творів, над якими він відтоді працює, об’єднаних потягом до пояснення та комунікації, як на цьому наголосив сам митець в одному з інтерв’ю, говорячи про визначеність серії: «я прагну зробити зрозумілим, про що хочу сказати, тому намагаюся вкладати в картину якомога більше пояснювальних ключів: якусь важливу дату, певне відхилення, певний колір» (Saõ, 05.94, ст.26). Протягом останніх років Міро шукає більшої визначеності в реальності, не відкидаючи при цьому критичний та інтерпретаційний погляд на буденність, що його він розвивав у попередніх колекціях. Саме так треба розуміти літературні посилання в його творах, зокрема, на Аусіаза Марка, Сальвадора Еспріу, Жоана Фустера, Мікеля Марті-і-Поля[1]. При цьому соціально гостріша і критичніша поезія Міґеля Ернандеса підштовхнула художника до роздумів про іншу емблематичну постать, що вплинула на його гуманістичний та ідеологічний світогляд: Антоніо Ґадеса.
[1] Докладніше в моїй статті «Живопис і література в творчості Антоні Міро: присутність каталанських письменників» (2009) – Карлес Кортес
[pdf-embedder url=”https://demcult.org/wp-content/uploads/2018/03/2012_002-reduced.pdf”]