У 2018 році до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України включено такий елемент, як «Бортництво». На перший погляд, внесення традиційного промислу до переліку елементів НКС стало не просто визнанням його цінності, а й кроком до його збереження. Водночас це спонукало подивитися на проблему ширше й означити ті питання, що виходять за межі компетенції «органів культури».
Світлина з відкритих джерел De Kruidhof Hortus van Friesland
Відповідно до Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, «…нематеріальна культурна спадщина… передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності…». В даному випадку ключовими словами для нас є «взаємодії з природою».
Світлина з відкритих джерел проекту Silence of the Bees
Не секрет, що дослідники, які займаються бджільництвом, давно вказують на негативні чинники, спричинені діяльністю людини, які ведуть до вимирання бджіл. Під час участі в Нідерландах у семінарі, присвяченому культурному капіталу Фрисландії, я довідалася про чудову практику ботанічного саду, а саме – проект «Мовчання бджіл», який порушує питання, як людина через збереження та увагу до нематеріальної культурної спадщини може посприяти дбайливому ставленню до бджіл. При цьому, коли йдеться про бджільництво, то «свійські» бджоли, якщо можна так сказати, перебувають у кращому становищі, бо ми б’ємо на сполох, коли їх втрачаємо, намагаємося їх оберегти, порушуємо питання перед владою. Судячи з телевізійних репортажів, саме так це відбувається і в Україні. А от дикі бджоли перебувають у гіршому становищі, вони найбільш вразливі й найменш захищені від людської діяльності, зменшення їхньої популяції може привести до катастрофи. Тому так важливо порушувати ці питання на різних рівнях. Включення бортництва до переліків нематеріальної культурної спадщини в Україні, Білорусі та інших країнах дає можливість подивитися на це з іншого кута зору, а не просто відмахнутися, мовляв, це не до нас, а до біологів чи природознавців. Так само, якщо той чи той елемент вноситься до переліків НКС, то ним опікуватися має не тільки міністерство чи управління культури. Адже питання нематеріальної культурної спадщини – це не лише питання культури, тут потрібні зусилля багатьох сторін, багатьох напрямків.
Саме тому таким цікавим видався досвід Фрисландії. У 2018 році столицю Фрисландії, Леуварден, було оголошено Європейською культурною столицею. Гортаючи план заходів на рік, я натрапила на співпрацю з Ботанічний садом Фрисландії та проект «Мовчання бджіл», як частину програми «Культурна столиця». Мета проекту, використовуючи різні засоби, зокрема, зображення, мову, музику, мистецтво, культуру, продукти харчування та лекції, поставити проблему маленької комахи в центр уваги. Протягом останніх 25 років із нашого ландшафту зникли три чверті літаючих комах. Літаючі комахи (особливо бджоли) мають велике значення для нашої екосистеми; вони є «запильниками» багатьох рідкісних диких рослин, джерелом харчування комахоїдних птахів і роблять значний внесок у світове виробництво продуктів харчування та безпеки харчових продуктів. Здоров’я бджіл безпосередньо пов’язане з нашим власним благополуччям. Тому таке скорочення їхньої популяції не може не мати наслідків. Саме так це озвучили учасники проекту. І занесли «Мовчання бджіл» до культурного капіталу Фрисландії.
|
© Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
 © Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
Довідково: проект “Мовчання бджіл” здійснюється в Центрі дикої природи в Буйтенпості та в ботанічних садах в Ольденбурзі та Емдені. Проект B-RAP фінансується Європейським фондом регіонального розвитку як частина програми міжрегіонального співробітництва INTERREG між Німеччиною та Нідерландами, урядом землі Нижня Саксонія (Німеччина) та провінції Фрисландія (Нідерланди).
Ботанічний сад Фрисландії розробив серію лекцій та практичних занять, розрахованих на різновікову аудиторію, при цьому особлива увага приділяється дітям та молоді. В саду створено спеціальний маршрут, де висаджено рослини, важливі у житті комах, побудовано бджолиний сад, де зведено екологічно чисту будівлю з «міні-лабораторією», покликаною відстежувати поведінку бджіл у різний час доби та за різної погоди. Індикатори за звуком визначають, як почувається комаха в той чи інший час та за тих чи інших погодних умов. Цікавим виявився також експеримент із накладання звуку польоту бджоли на виконання того чи іншого твору класичної музики.
|
© Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
Світлина з відкритих джерел проекту Silence of the Bees |
У Ботанічному саду розміщені також «готелі для бджіл» – і це, мабуть, для нас найцікавіше. Адже й українські дослідники бджіл та бортники б’ють на сполох: «Зараз бджоли поступово зникають із природи, бо все менше таких дерев, в які вони могли б заселятися»[1]. Через нашу діяльність ми руйнуємо природне житло бджіл, тому постає питання, як їм допомогти. Працівники Ботанічного саду Фрисландії проаналізували, як бджоли у дикій природі «будують» свої житла, і за допомогою природних речей – шишок, кори, пеньків, решток старих дерев тощо, організували такі «готелі» для бджіл. Вони мають створити умови для того, щоб комахи повернулися на територію свого проживання. Побудова таких «готелів» для бджіл викликала особливо жвавий інтерес у дітей. Тут їм проводять екскурсії, вчать, які рослини важливі для комах та як нам слід поводитися, щоб бджоли не залишали нас (Ботсад працює регулярно з кількома школами провінції).
|
© Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
© Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
|
© Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
© Valentyna Demian (DC “Democracy through Culture”) |
На сьогодні в Україні не існує комплексної програми охорони нематеріальної культурної спадщини, яка б залучала різних гравців: державні та недержавні організації, носіїв, громади, окремих індивідів. Але, на щастя, маємо громадські організації, що опікуються цими питаннями. Скажімо, важливу роботу здійснює ГО «Бортники України», які через дослідження, вивчення, розвиток та поширення інформації про традиційний промисел привертають увагу до нагальних проблем. У статті « Творити вуллє: що таке бортництво і чому бджоли мають стати новою візитівкою України»[2] розповідається про діяльність організації, проблеми, які перед ними постають і вимагають вирішення, зокрема, яких зусиль необхідно докласти для розвитку бортництва. І стає зрозумілим, збереження промислу бортництва напряму залежить від збереження маленьких комах, а отже, необхідно створити сприятливі умови для них. Саме цим і займаються «Бортники України».
Збереження і розвиток бортництва означає збереження і повагу до цілої екосистеми, тобто, це ті знання і практики, що стосуються природи та всесвіту, жива спадщина, з якою ми себе уособлюємо, за яку відчуваємо гордість, яка спонукає нас до розвитку та формує у нас почуття самобутності й наступності. Іншими словами – це наша нематеріальна культурна спадщина.
[1] https://life.pravda.com.ua/society/2018/09/30/233188/
[2] https://life.pravda.com.ua/society/2018/09/30/233188/
Валентина Дем’ян
© DC “Democracy through Culture”
https://www.pinterest.com/demcult/великі-проблеми-малої-комахи/