НКС у надзвичайних ситуаціях

25 серпня цього року відбулась онлайн сесія громадських організацій, які співпрацюють з ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини, на тему «НКС у надзвичайних ситуаціях та Covid-19». Метою зустрічі було вироблення ідей та змісту для доповіді Форуму громадських організацій НКС на 15-му Міжурядовому комітеті ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини у 2020-2021 рр. У роботі сесії взяв участь представник ЦР «Демократія через культуру».

Для обговорення були запропоновані наступні питання:

• Загальновизнано, що в надзвичайних ситуаціях (спричинених стихійними лихами та/або збройними конфліктами) НКС може відігравати подвійну роль: демонструючи загрози культурній спадщині й, водночас, стаючи потужним інструментом для громад у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій (пор. 14.COM 13). Як НКС під час епідемії Covid-19 вписується в таку модель?
• Обмін інформацією, особливо обмін передовою практикою, має особливе значення, коли потрібно швидко діяти проти загрози пандемії. Як покращити способи обміну інформацією та обміну передовою практикою між неурядовими організаціями?
• Багато громад, груп та окремих людей справляються з пандемією, спираючись на, від(с)творюючи, шукаючи ресурси та засоби у своєму безпосередньому соціальному, культурному та природному середовищі, демонструючи самодостатність, пов’язану з НКС. Чи може це допомогти у досягненні цілей сталого розвитку в усьому світі та наскільки це співвідносно з положеннями Конвенції ЮНЕСКО та іншими статутними документами?
• Багато громад-носіїв НКС адаптувалися до пандемії шляхом розробки онлайн-методів практикування, розвитку, передачі та охорони НКС. Загалом, такі методи підмінюють безпосередню взаємодію як основу життєздатності НКС. А чи є нові універсальні способи підтримки життєздатності НКС, незалежно від конкретної ситуації? Які проблеми та можливості переходу НКС у цифровий вимір сьогодні та в близькому майбутньому?
• Найбільший відсоток (приблизно 40%) відповідей на заклик ЮНЕСКО поділитися досвідом у контексті пандемії Covid-19 надали недержавні організації. Чи можна це сприймати як тенденцію до помітнішої присутності громадських організацій серед основних суб’єктів, що беруть участь у роботі Конвенції в міжнародному масштабі? Чи відбувається подібне на регіональному, національному та місцевому рівнях? Чи сприяла така надзвичайна ситуація кращій співпраці між громадами НКС, громадськими організаціями та урядами?