Antoni Miró. GADES-13- YACIMIENTOS DE LEONES, 2010. http://www.antonimiro.com/obra/#?topicId=3
Метою доповіді є огляд культурної політики у сфері нематеріальної культурної спадщини (НКС) окремих країн-учасниць Конвенції ЮНЕСКО 2003 року «Про охорону нематеріальної культурної спадщини», зокрема, Королівства Іспанії. В доповіді розглядатимуться, переважно, питання популяризації нематеріальної культурної спадщини через фестивалі та співпрацю з туристичними організаціями. Вибір саме цієї країни пояснюються тим, що вона має не лише національну політику з охорони нематеріальної культурної спадщини, а й досить сильні регіональні/земельні програми, а також успішний досвід співпраці з туристичним сектором. У низці країн, таких як Іспанія, Італія, Нідерланди, Франція, а сьогодні – і в Україні – точаться дискусії про роль і місце туризму в популяризації нематеріальної культурної спадщини та про можливі впливи туризму на цю сферу.
Відповідно до ст.4 Глобального кодексу туризму, «Діяльність туризму має бути спланована таким чином, щоб сприяти збереженню і розвитку традиційних культурних продуктів, ремесл і фольклору, а не вести до їх виродження та стандартизації» [1].
Іспанія однією з перших ратифікувала Конвенцію 2003 року, і тому досвід цієї країни є цікавим і, певною мірою, новаторським. Країна має не лише національне законодавство у сфері НКС, а й місцеве. У 2011 році уряд Іспанії затвердив план, який був результатом дворічної роботи комітету експертів у цій галузі. Національний план охорони нематеріальної культурної чітко структурований, в основі його лежить аналіз наявної ситуації в країні, означені цілі, пріоритети та описані ризики, що можуть унеможливити виконання поставлених завдань чи уповільнити їх реалізацію. Основними цілями визначено: встановлення спільної та узгодженої теоретичної бази для реалізації політики у сфері НКС; розробка та узгодження документів (проектів документів), які були б спільними на національному рівні й стосувалися, передусім, питань ідентифікації, документації, поширення знань і просування елементів НКС; підвищення рівня обізнаності населення та досягнення інституційного визнання в межах культурної політики; а також розробка заходів, які полегшили б взаємодію між урядовими організаціями національного рівня та місцевими урядовими адміністраціями.
У Національному плані чітко прописані ризики, які можуть зашкодити його реалізації чи уповільнити виконання тих чи інших програм:
– Скам’яніння або параліч нематеріальних проявів під впливом зовнішніх факторів як наслідок політики консервації.
– Втрата самобутності через політику глобалізації.
– Незаконне привласнення НКС секторами, що не мають на це законних прав. Існує два типи ризику при незаконному привласненні НКС:
*Ризики від зовнішніх гравців, не членів громади, що створюють копії.
*Зовнішні ризики, пов’язані з політикою охорони та збереження, що не визнають діяльність законних носіїв.
– Модифікація характеру НКС через невідповідні дії з поширення та просування.
– Труднощі у розвитку та передачі.
– Нескоординовані дії між управліннями культури й носіями традиції.
У 2016 році до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства включено валенсійське свято «Фальяс», щорічне свято, що відбувається 15-19 березня і символізує прихід весни. Впродовж року валенсійці готуються до свята, як сказано на одному із туристичних сайтів Валенсії, «Вулиці сповнюються радістю та фестивальною метушнею Фальяс, найвищого злиття традицій, сатири, мистецтва і патріотизму. Валенсійці повною мірою віддаються цьому найбільш міжнародно відомому святу, а їхні доброзичливість та природна гостинність спонукає відвідати місто й приєднатися до фієсти, де все лихе спалюється і постає з попелу на новий сезон» [3]. Інший сайт – «Гід по місту» – також докладно розповідає про це свято і запрошує: «Дуже варто відвідати Валенсію під час Фальяс» [4]. Слід зазначити, що на сайтах наведено й іншу корисну для туриста інформацію, а саме: які є музеї та як вони працюю, які галереї та театри слід відвідати. Іншою туристичною принадою є фламенко, включене до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства у 2010 році, «Мало хто заплановано приїздить до Андалузії, щоб насолодитися фламенко-туризмом. Ми прагнемо, щоб ті, хто бажає познайомитися з фламенко в Андалузії шляхом туризму, знайшли на цьому сайті потрібні та різноманітні посилання, що допоможуть дізнатися в новий спосіб про великий і святковий скарб, яким є фламенко» [5].
Є й інші елементи нематеріальної культурної спадщини, привабливі з точки зору туризму, однак слід зауважити на етичні принципи Глобального кодексу туризму, який наголошує на дбайливому ставленні до спадщини, що належить громаді, маленькій чи великій або невеликій місцевій громаді, або тій, що об’єднує багато країн, як то: Середземноморська дієта, що об’єднує Іспанію, Італію, Грецію та Марокко, а також Національний план Іспанії з охорони НКС, де чітко зазначені основні загрози, наприклад, як «Модифікація характеру НКС через невідповідні дії з поширення та просування» [2].
Зважаючи на багато обставин, а також аргументи «за» і «проти» щодо туризму та нематеріальної культурної спадщини, можемо зазначити, що в сучасному світі туризм, у тому числі й туризм, який базується на культурній спадщині, матеріальній чи нематеріальній, неминуче буде присутнім у нашому житті. Це є важливим питанням, яке слід обговорювати, яким чином розвиваючи туризм, як не допустити до тих ризиків, які можуть загрожувати життєдіяльності елементів нематеріальної культурної спадщини. Туризм може бути тим інструментом, що спонукає до розвитку елемента, як-то: фламенко в Андалусії, але за умови, коли є чітка стратегія на національному й, як у випадку з Іспанією, на земельному рівні. Зважаючи на ту обставину, що саме в Іспанії є Національне і земельне законодавство щодо нематеріальної культурної спадщини, а також Національний план, в якому прописані усі ризики, правильно буде казати про спільну відповідальність за нематеріальну культурну спадщину, в якій зацікавлені усі сторони – громади – власники цієї спадщини, державні/земельні органи, туристичні організації. Успішно розроблена політика у сфері нематеріальної культурної спадщини може слугувати своєрідним «клеєм» для зміцнення соціальної єдності, сприяти стабільному розвитку, бути важливим ресурсом економічного зростання місцевих громад. Окремої уваги заслуговує політика передачі знань та освіти, зокрема, відносно спеціальностей, яких потребує сучасне суспільство. Завершуючи, слід зазначити, що лише повага до нематеріальної культурної спадщини та дотримання Глобального етичного кодексу туризму Всесвітньої організації туризму при ООН, до якого приєдналася і Україна, зокрема, п.4 ст.4, «Туристичну діяльність слід планувати таким чином, щоб забезпечити процвітання традиційних ремесл, культури, фольклору, а не вести їх до стандартизації та збідніння»[1], сприятиме як розвитку культурної спадщини, так і туризму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Глобальні етичні принципи [Електронний ресурс] http://ethics.unwto.org/en/content/global-code-ethics-tourism
2.[Електронний ресурс] http://www.mecd.gob.es/planes-nacionales/dam/jcr:74b2f235-d9c0-41e0-b85a-0ed06c5429da/08-maquetado-patrimonio-inmaterial.pdf
3. [Електронний ресурс] https://www.visitvalencia.com/en/events-valencia/festivities/the-fallas
4. [Електронний ресурс] http://www.valencia-cityguide.com/fallas/ofrenda-floral-offering-to-the-virgin.html
5. [Електронний ресурс] https://www.andalucia.org/en/flamenco/
Надруковано: Дем’ян В. В. Практика збереження і використання нематеріальної культурної спадщини – міжнародний досвід//Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації : тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.фестиваль, Київ, 25–26 жовт., 2018 р. / М-во освіти і науки України, М-во культури України, Київ. Нац. ун-т культури і мистецтв, Київ. Ун-т культури, Ф-т гот.-ресторан. і турист. бізнесу. – Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2018. – 390 с.