© DC “Democracy through Culture”
Саша Сречкович є фахівцем глобальної мережі фасилітаторів ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини, етнологом, головним зберігачем Белградського етнографічного музею, національним координатором з питань НКС у Сербії. Спеціалізується на культурному і музейному менеджменті, взаємозв’язку між спадщиною і соціальним та економічним розвитком. С. Сречкович є також документалістом.
Валентина Дем’ян: Доброго дня, пане Сречкович!
Центр розвитку «Демократія через культуру» здійснює низку інтерв’ю щодо різноманітних питань з охорони НКС. Ці інтерв’ю, що викликають зацікавленість широкого загалу, ми розміщуємо на нашому веб-сайті, у рубриці «Платформа нематеріальної культурної спадщини». Я знаю, що Ви серйозно досліджуєте багато питань, можна сказати, викликів, які постають перед нематеріальною культурною спадщиною, зокрема: НКС у надзвичайних ситуаціях, НКС та аграрна спадщина, роль НКС як живої культурної спадщини у нашому повсякденному житті. Ваша думка, знаного фахівця, дуже важлива для нас, оскільки ми також шукаємо відповіді на подібні запитання, які стають спільними у нашому світі. Крім того, таке спілкування є цінним – ми ніби обмінюємося досвідом, і, як сказав наш італійський колега Вінченцо Капуано, можливість спілкування «створює міжкультурний діалог, що є справжнім мостом між народами, збагачує власну нематеріальну культурну спадщину, створюючи нову синергію». Ми вдячні Вам згоду на цю розмову, за можливість почути Ваші відповіді та час, який Ви нам приділили.
Тож розпочнемо із запитання, яке мене особисто і не тільки мене дуже турбує, це НКС у надзвичайних ситуаціях. Звісно, надзвичайні ситуації бувають різними, це і війна, і стихійне лихо, і екологічні зміни, ну і, як Ви зазначили у своєму допису в одній із соціальних мереж, те лихо, що спіткало нас усіх зараз. Скажіть, Сашо, яка, на Ваш погляд, роль НКС у надзвичайних ситуаціях?
Саша Сречкович: Як зазначено у недавньому звіті відповідної робочої групи ЮНЕСКО, існує двоєдине міркування. По-перше, надзвичайні ситуації, такі як теперішнє глобальне лихо, впливають, звичайно, і на НКС. По-друге, роль НКС у полегшенні становища постраждалих також дуже велика.
В.Д.: З огляду на те, що будь-яка надзвичайна ситуація веде до втрати робочих місць, погіршення суспільного добробуту, як Ви вважаєте, традиційні способи виробництво, ремесла, чи не є вони певним рятівним колом для розвитку місцевих громад, створення робочих місць?
С.С.: Так, це, безумовно, можливість, але для того, щоб вона стала дієвою, необхідно «привести у відповідність» загальний «клімат» та національне законодавство, інакше наштовхнемося на безліч перешкод, намагаючись налагодити майже будь-який традиційний промисел. Для того, щоб отримати справжню користь від НКС, на формування відповідної державної політики мають впливати експерти з питань НКС.
В.Д.: Аграрна спадщина є важливою і мультидисциплінарною галуззю, де перетинаються багато напрямків – тут тісно переплітаються матеріальна, природна, нематеріальна культурна спадщина. Зокрема, приготування традиційних страв, ткацтво, бортництво тощо тісно пов’язані з аграрною спадщиною. Як Ви вважаєте, Сашо, яка роль при цьому НКС? І чи є у Вас приклади досліджень з аграрної спадщини у Сербії? Чи ця тема у суспільному дискурсі? Чи готові громади працювати в цьому напрямку?
С.С.: Спираючись на власний досвід, можу сказати, що громади готові й сприйнятливі, а от багато установ – ні, демонструючи значне відставання, просто випадаючи із сьогоднішнього життя. Відповідні дослідження в Сербії існують, але здійснені не в річищі сучасної концепції аграрної спадщини, хоч багато з них пропонують цікаві висновки, завдяки яким можуть виграти не лише окремі галузі, а суспільство та економіка в цілому. Гадаю, різні галузі мають об’єднати свої аналізи та дослідження в цьому питанні. Ми служимо заради загальної суспільної мети, а не якогось цехового марнославства.
В.Д.: Повернімось до питання спадщини у надзвичайних ситуаціях. Збройні конфлікти ведуть до міграційних процесів, люди відриваються від місця свого проживання і «переносять» із собою свою спадщину до інших місць, але не всю спадщину можна «перенести», зокрема, і згадану вище аграрну. Як бути в таких випадках? Я розумію, що на таке широке питання складно відповісти, воно потребує аналізу, але мені цікавий Ваш погляд на цю проблему.
С.С.: Деякі традиції не обов’язково вимагають спеціальних пов’язаних місць для свого виконання, як, скажімо, у випадку з музикою, танцями тощо. Це стосується наших біженців та їхніх місцевих традицій у колишній Югославії після низки громадянських воєн. Проте зовсім іншою є ситуація, коли йдеться про культивацію спеціальних рослин чи вирощування тварин як заходи з охорони НКС, що пов’язано з певним ґрунтом, кліматом, екосистемою. Часом обдаровані носії НКС реалізують себе, незалежно від місця проживання, але необхідно пам’ятати, що хоч би де мусимо дбати також про матеріальні культурні (і в ширшому значенні: природні) простори.
В.Д.: У нас із Вами складні питання і складні теми, але таке наше життя. Зараз, коли весь світ бореться з Covid-19, це позначиться і на нематеріальній культурній спадщині, адже багато проявів НКС мають соціальний характер: святкування, звичаї, фестивалі, обряди тощо, які зараз на «карантині». З другого боку, це гарна нагода зануритися у спадщину, спілкуватися за допомогою соціальних мереж, розповідати про свою спадщину… Моє питання: як спадщина допомагає пережити такі складні моменти?
С.С.: Будь-які «тектонічні зрушення» і драматичні події тягнуть за собою масові перестановки, міграцію, втрату робочих місць, навіть виплати стають проблематичними. З другого боку, особливо важливо за таких обставин замислитись про спадщину, тобто, про ідентичність, про те, хто ми є. Використання інтернету і цифрових технологій є дуже корисним у цьому контексті. Якщо тільки знати міру.
В.Д.: Процес інвентаризації НКС – цікавий і тривалий процес. Яких основних правил слід дотримуватися, щоб громади розуміли і знали про загрози для НКС?
С.С.: Допоки існуватиме достатньо багато носіїв НКС, які матимуть сприятливі умови для розвитку і підтримки відповідних практик, говорити про якісь серйозні загрози не варто. Узагальнюючи, можна сказати, що НКС неможлива без живих носіїв, особливо живих людських скарбів.
В.Д.: У нас вийшло цікаве інтерв’ю, ми обговорили дуже складні питання, на які сьогодні багато хто шукає відповіді. Я Вам щиро вдячна, Сашо, за цю розмову, за Ваші відповіді і сподіваюся, що наша співпраця триватиме і надалі.
@Naira Kilichyan
© DC “Democracy through Culture”