У преамбулі Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003) вказано на «важливе значення нематеріальної культурної спадщини як головного джерела культурного різноманіття й гарантії сталого розвитку» [1].ЮНЕСКО створило цікавий ресурс, покликаний показати, як нематеріальна культурна спадщина сприяє сталому розвитку, яке її значення в цьому процесі – на прикладі елементів нематеріальної культурної спадщини, що належать до різних доменів. Згідно з визначенням статті 2 Конвенції ЮНЕСКО 2003 р., п. 1, термін «нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. Для цілей цієї Конвенції до уваги береться лише та нематеріальна культурна спадщина, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку»[2]. На сторінці «Sustainable development toolbox» сайту ЮНЕСКО, присвяченому НКС (https://ich.unesco.org/), ви можете ознайомитися із представленими проявами НКС, побачити широту охоплення та їх роль у громадах. Цікавим цей ресурс є ще й тому, що представляє живі приклади НКС у різних країнах, тут представлені, зокрема: Мексиканський лакофарбовий посуд Olinalá, а майстри, які його виготовляють, визнані «видатними майстрами Мексиканського народу», (Some of the most able craftspersons have received awards and recognitions, such as the Great Masters of Mexican Folk Art), у домені Традиційні ремесла;
Olinalá Lacquerware in Mexico
Турайдський музей-заповідник (Латвія), на території якого проходить фестиваль «Балтика», представлений у кількох доменах: усні традиції та вирази, виконавське мистецтво, ритуали, святкові заходи, традиційне майстерність (Oral traditions and expressions, performing arts, rituals, festive events, traditional craftsmanship); Традиційне землеробство району Чинчайпукьйо в Перу (Traditional Agriculture of the Chinchaypucyo District of Peru) представляє проект під назвою «Створення себе між рослинами та людьми: відновлення та передача сільськогосподарських і лікарських знань як частини нематеріальної культурної спадщини району Чинчайпукьйо», охоплюючи кілька доменів: усні традиції та вирази, соціальні практики, ритуали, святкові події, знання та практики щодо природи та Всесвіту. Остання практика є досить цікавою і може бути гарним прикладом для України, оскільки показує необхідність обізнаності про важливість сільськогосподарських виробників та продовольчу безпеку. Детальніше можна ознайомитися за посиланням: https://ich.unesco.org/en/sustainable-development-toolbox-00987
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69
[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69
До відома: Мексиканський лакофарбований посуд Olinalá захищений, як оригінальний виріб, відповідно до Лісабонської угоди. Згідно з інформацією Всесвітньої організації захисту інтелектуальної власності, Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію забезпечує охорону найменувань місць походження, тобто «географічної назви країни, району або місцевості, що служить для позначення виробу, який походить звідти, якість і особливості якого пояснюються виключно або переважно географічним середовищем, включаючи природні та людські чинники». Бюлетень «Найменування місць походження» є офіційним виданням Лісабонської системи.