30 вересня 2019 року Президент України підписав Указ «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», з яким Ви можете ознайомитися, перейшовши за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text
Про міжнародну стратегію щодо Глобальних цілей сталого розвитку Ви можете дізнатися за посиланням: http://sdg.org.ua/ua/pro-hlobalni-tsili
Нижче ми через окремі окремі приклади показуємо взаємозв’язок (прямий та опосередкований) між цілями сталого розвитку та охороною нематеріальної культурної спадщини. Широкий спектр нематеріальної культурної спадщини розкриває культурне розмаїття через альтернативні світоглядні позиції, багаті знання та практики, вбудовані в місцевий контекс
Нематеріальна культурна спадщина відображає ідентичність та спосіб життя громади. А отже, важлива для забезпечення орієнтованого на людину, інклюзивного та сталого розвитку. В 2015 році світова спільнота ухвалила Порядок денний сталого розвитку до 2030 року, в якому, зокрема, зазначено:
«Ми зобов’язуємось підтримувати міжкультурне взаєморозуміння, толерантність, взаємоповагу та етику глобального громадянства і спільної відповідальності. Ми усвідомлюємо природне та культурне різноманіття світу і визнаємо, що всі культури та цивілізації можуть сприяти сталому розвитку і виступати визначальними чинниками його»[1].
Хоч усі цілі сталого розвитку взаємопов’язані, деякі з них конкретно (безпосередньо чи опосередковано) стосуються культури та традиційних знань і навичок.
Глобальна ціль: 2.3 До 2030 року подвоїти продуктивність сільського господарства і доходи дрібних виробників продовольства, зокрема жінок, представників корінних народів, фермерських сімейних господарств, скотарів і рибалок, у тому числі шляхом забезпечення гарантованого та рівного доступу до землі, інших виробничих ресурсів і факторів сільськогосподарського виробництва, знань, фінансових послуг, ринків і можливостей для збільшення доданої вартості та зайнятості в несільськогосподарських секторах
Національний рівень: 2.5 До 2020 року забезпечити збереження генетичного різноманіття насіння і культивованих рослин, а також сільськогосподарських і домашніх тварин та відповідних ним диких видів, у тому числі шляхом належного утримання різноманітних банків насіння і рослин на національному, регіональному та міжнародному рівнях, сприяти розширенню доступу до генетичних ресурсів і пов’язаних з ними традиційних знань та спільному використанню на справедливій і рівній основі вигод від їх застосування на умовах, погоджених на міжнародному рівні.
2.3 Забезпечити створення стійких систем виробництва продуктів харчування, що сприяють збереженню екосистем і поступово покращують якість земель та ґрунтів, насамперед за рахунок використання інноваційних технологій.
Глобальна ціль: 4.7 До 2030 року забезпечити, щоб усі учні здобували знання і навички, необхідні для сприяння сталому розвитку, у тому числі шляхом навчання з питань сталого розвитку та сталого способу життя, прав людини, гендерної рівності, пропаганди культури миру та ненасильства, громадянства світу й усвідомлення цінності культурного різноманіття і вкладу культури в сталий розвиток.
Національний рівень: 4.5 Збільшити поширеність серед населення знань і навичок, необхідних для отримання гідної роботи та підприємницької діяльності.
Глобальна ціль:5.5 Забезпечити всебічну і реальну участь жінок і рівні для них можливості для лідерства на всіх рівнях прийняття рішень у політичному, економічному та суспільному житті.
Національний рівень:5.4 Забезпечити рівні можливості представництва на вищих рівнях прийняття рішень у політичному та суспільному житті.
Глобальна ціль: 8.3 Просувати проведення орієнтованої на розвиток політики, яка сприяє продуктивній діяльності, створенню гідних робочих місць, підприємництву, творчості й інноваційній діяльності, та заохочувати офіційне визнання і розвиток мікро-, малих і середніх підприємств, у тому числі шляхом надання їм доступу до фінансових послуг.
Національний рівень: 8.2 Підвищувати ефективність виробництва на засадах сталого розвитку та розвитку високотехнологічних конкурентних виробництв
8.3 Підвищити рівень зайнятості населення.
11.4 Активізувати зусилля із захисту та збереження всесвітньої культурної і природної спадщини.
11.3 Забезпечити збереження культурної і природної спадщини із залученням приватного сектора.
Сталий розвиток: економічний = екологічний = соціальний виміри
Сталий розвиток спирається на здобутки минулих і сучасних поколінь та дбає про майбутні покоління, а отже, поважає довкілля, уважно ставиться до соціального та культурно виміру людського розвитку. Можна сказати, що сталий розвиток має екологічний, соціальний та економічний аспекти.
Приклади аспектів сталого розвитку відносно НКС, що, відповідно до Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, проявляється в таких сферах:
усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;
Екологічний
Легенди, казки, перекази дають знання про місця, де вони побутують, про поширені сюжети і теми; таке знання території може сприяти глибшому розумінню природного середовища, а отже, опосередковано збереженню цього середовища. Ці знання стосуються сільськогосподарської діяльності та метеорології, населення та календаря. В такому самому значенні, що і легенди, знання про навколишнє середовище через особисте усвідомлення можуть стати фактором збереження. Окремі вислови стосуються сільськогосподарських практик, адаптованих до кліматологічних або географічних характеристик середовища. Загадки – це ігровий спосіб пізнання навколишнього середовища. А рідна мова відображає біорозмаїття, оскільки визначає автохтонні види рослин і тварин або ті, що мають специфічне використання; окреслює географію через місцеві топоніми тощо. Використання слів рідної мови для визначення деяких елементів НКС спонукає почуватись ближчими до них, а отже, сприяє захисту цих елементів.
Соціальний
Усні традиції та форми вираження передаються на певній території, місцеве населення відчуває приналежність до місцевої історії та культури. Таке відчуття колективної ідентичності сприяє соціальній згуртованості та злагоді. Освіта, формальна і неформальна, є можливістю донести та передати такі елементи місцевої культури, як легенди, загадки, місцева лексика. Усне продовження цих традицій створює зв’язок між оповідачами і слухачами, веде до діалогу між поколіннями, заснованому на авторитеті та повазі до людей старшого віку.
Економічний
Перекази, приказки, загадки, місцева лексика та вірування можуть бути первинними матеріалами, які варто враховувати при розробці нових товарів та послуг. Вони можуть формувати основа для досліджень, публікацій або туристичних маршрутів, а також бути об’єктом театральних постановок. Ці продукти можуть бути спрямовані як на місцеве населення, так і на зовнішніх споживачів, стаючи важливим компонентом культурного туризму.
виконавському мистецтві;
Екологічний
Народні ігри, традиційні спортивні вправи, народний театр, танці, співи тощо, заняття на відкритому повітрі викликають повагу до простору, навколишнього середовища, де вони відбуваються. Тим не менш, важливо оцінити вплив таких видів діяльності на навколишнє середовище, що може бути і позитивним, і негативним у розумінні, що може нести потенційну загрозу праву майбутніх поколінь користуватися цим простором.
Соціальний
Полягає в тому, що дає можливість як індивідуально, так і колективно самовиражатися, проводити вільний час: культура дозвілля. Зазвичай практикується в групах. Сценічне мистецтво спонукає людей зустрічатися в спеціальному місці, надихаючи до діалогу та дискусії. Ці заходи, як правило, є неконкурентними, що сприяє спілкуванню та співпереживанню між учасниками і тим самим зміцнює соціальну згуртованість в межах місцевого населення. Сценічне мистецтво включає у себе заходи для всіх вікових груп, з іграми, орієнтованими переважно на дітей, але не виключно, і видами спорту, спрямованими на дітей, підлітків та дорослих. Інші виконавські мистецтва, такі як музика, танці та театр, об’єднують різновікову аудиторію в рамках однієї діяльності, тим самим покращуючи діалог між поколіннями та зміцнюючи дух громади. Всі ці заняття заохочують до художнього вираження через мову тіла, колективну роботу, покращують особисте здоров’я, якість життя, виховують повагу до навколишнього середовища. Включення пісні та танцю до шкільної програми, поряд зі спортом та традиційними іграми, захищає та посилює ідентифікацію з місцевою культурою.
Економічний
Виконавські мистецтва здатні залучати культурні ресурси та розвивати сталий культурний. Туризм є одним із джерел забезпечення доходами місцевого населення, задіяного в секторі послуг. Відвідування якогось одного привабливого заходу чи події може викликати інтерес до інших проявів НКС та напрямків, що розвиваються в громаді, і тим самим збільшити економічні вигоди для всього сектора послуг. Такий вид туризму буде шанобливим до природного та культурного середовища, оскільки вони є головною метою таких візитів.
звичаях, обрядах, святкуваннях;
Екологічний
Фестивалі, ярмарки, обряди мають прямий зв’язок з місцевою територією, посилюючи колективне усвідомлення приналежності. Деякі з цих фестивалів та ярмарків мають у своїй основі природну спадщину, тому зберігають навколишнє середовище для збереження та продовження фестивальних подій.
Соціальний
Фестивалі, ярмарки та обряди підтримують і відтворюють зв’язки, які об’єднують членів суспільства, посилюючи згуртованість групи. Вони є можливістю для того, щоб зробити видимою місцеву спадщину та покращити обізнаність з нею громади. Масові зустрічі забезпечують можливість обміну думками та ресурсами, налагодженню зв’язків між людьми.
Економічний
Святкування, обряди, фестивалі, як і сценічне мистецтво, можуть сприяти розвитку культурного туризму, що стимулює весь сектор послуг. Ярмарки сприяють комерціалізації місцевої продукції, охопленню ширшої аудиторії, підтримці економічної життєздатність громади, оскільки розвивають традиційну діяльність і торгівлю.
знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;
Екологічний
Місцеві знання та практики щодо навколишнього середовища пов’язані, в основному, із сільським господарством, тваринництвом та лісовим господарством. Тривала практика з цих видів діяльності, що спирається на життєздатність екосистем, може забезпечити генерацію та збереження ландшафту в типовому місцевому типі. Цей різноманітний тип ландшафту, що склався протягом тривалого часу, сприяє біорозмаїття через регулювання водних басейнів та утримання лісів, як поглиначів вуглецю, серед інших екологічних послуг.
Такі практики спрямовані на забезпечення майбутніх поколінь природними ресурсами, необхідними для гідного рівня життя. Тому важливо охороняти й продовжувати цю діяльність.
Соціальний
Участь у спільному сімейному виробництві об’єднує групи і підвищує роль кожного члена родини. Це дозволяє закласти основи міцних сімейних груп, що діють у місцевій громаді, уповільнюючи скорочення населення у сільській місцевості. Важливим інструментом тут є передача знань та практик щодо організації дозвілля, традиційної медицини, збереження довкілля та ландшафту, культурної спадщини, завдяки чому покращується якість життя.
Економічний
Дбайливе ставлення до довкілля та збереження сільської місцевості є основною метою і передумовою розвитку «зеленого» туризму. Відповідальне використання природного ресурсу гарантує стійкий економічний розвиток для місцевих виробників. Крім того, виробництво, що базується на традиційному, природному (екологічно чистому) методі, забезпечує високий рівень якості, збільшуючи цінність продукції.
традиційних ремеслах;
Екологічний
Як правило, традиційні ремесла використовують основні місцеві матеріали, розвиваючи невелике виробництво, тобто, вони не надто експлуатують ресурси. Потреба у матеріалах високої якості передбачає збереження навколишнього середовища, де їх видобувають. Така поведінка гарантує, що майбутні покоління матимуть доступ до існуючих ресурсів.
Соціальний
Можливість жити і творчо реалізовувати себе в одному місці дарує особистості відчуття свободи та досягнення. Це розвиває почуття приналежності до ремісничого цеху і сприяє створенню сімей, які віддані цій справі. Передача кустарних навичок зміцнює зв’язок між різними покоління, які працюють там, і дає можливість молодшим поколінням заробляти на життя.
Економічний
У добу високих технологій, в яку ми живемо, мистецтво переосмислювати та видозмінювати відповідно до нового часу традиційні промисли є тим, що створює цінність домашніх продуктів. Комерціалізація ремісничої продукції може створити джерело доходу громаді, яка бере участь у виробництві. Якщо первинні матеріали також мають місцеве походження, це робить місцеву економіку життєздатною, включаючи й видобуток первинних матеріалів, а населення отримує розуміння, що вся додана вартість піде на користь місцевій громаді.
Наведені вище приклади мають на меті продемонструвати внесок НКС у сталий розвиток, демонструючи конкретні дії, які можна побудувати на основі елементів нематеріальної спадщини Вашого регіону, стимулювати до вивчення культурного простору, в якому існує елемент, та відновлення втрачених сегментів.
Гарним прикладом є діяльність музею Кролевецького переборного ткацтва в м. Кролевець Сумської області, в якому стартував проект «Від зернини до тканини», покликаний спрямувати увагу на розвиток традиції вирощування льону, його обробки, виготовлення нитки і, зрештою, ткання виробу.
[1] https://www.un.org/sustainabledevelopment/sustainable-development-goals/https://www.un.org/sustainabledevelopment/sustainable-development-goals/