НКС

Нематеріальною культурною спадщиною (НКС), відповідно до пункту 1, статті 2 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, є «звичаї, форми  показу та вираження,  знання та навички, а також пов’язані з ними  інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані  спільнотами, групами й у деяких випадках окремим  особами  як  частина їхньої культурної   спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління,  постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким  чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини».

Таким чином, можна говорити про три основні складові поняття:

Елемент або прояв НКС, що постає, серед іншого, у таких галузях (стаття 2 п.2 Конвенції) :

a) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як

носії нематеріальної культурної спадщини;

b) виконавському мистецтві;

c) звичаях, обрядах, святкуваннях;

d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;

e) традиційних ремеслах.

Елемент НКС може належати до двох і більше галузей, перелік яких Конвенція не обмежує.

Спільноти, зокрема корінні спільноти, групи та окремі особи, які «відіграють важливу роль у створенні, захисті, збереженні  та  відтворенні  нематеріальної   культурної спадщини,   допомагаючи  цим  збагачувати  культурне  різноманіття  сприяти творчості людини».

Культурний простір, в якому існує НКС, що має, швидше, культурно-антропологічне та часове визначення, ніж вузько географічне.

 

АКТУАЛЬНО ДЛЯ НКС

Відповідно до п.4 ст. 14 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини

Неформальні способи передачі знань	Насамперед, увага зосереджується на визнанні цінності неформальних засобів передачі знань, навичок, умінь у царині нематеріальної культурної спадщини. Особливий наголос робиться на освоєнні нематеріальної культурної спадщини за допомогою практичних методів –  прямої участі, ігор, домашнього наставництва та різного роду стажувань,  як-от, навчання на літніх курсах, фестивалі, спілкування з носіями, конкурси фотографій та відеороликів, фільмів, маршрути культурного надбання або шкільні екскурсії по природних об’єктах і пам’ятних місцях.
Комунікація  у сфері НКС	З метою поширення інформації всебічне використання інформаційних та комунікаційних технологій.
Туризм і НКС	Вплив туризму на охорону нематеріальної культурної спадщини та навпаки. Важливим фактором є дотримання Конвенції чи законодавства  про культурну спадщину, а також пов’язаних з цим прав, намірів і побажань відповідних спільнот, груп та окремих осіб. Використання потенціалу нематеріальної культурної спадщини для сталого туризму, а також вплив туризму на нематеріальне культурне надбання і сталий розвиток відповідних спільнот, груп і окремих осіб, уникаючи при цьому надзвичайної комерціалізації, пов’язаної з туризмом, а також забезпечення провідної ролі громад в управлінні таким туризмом. А також акцентуючи увагу на тому, щоб такий туризм у жодному разі не зменшував і не ставив під загрозу життєздатність, соціальні функції та культурне значення нематеріальної культурної спадщини.
Гендерне питання та НКС	Нематеріальна культурна спадщина повинна сприяти гендерній рівності, рівному доступу до культурних благ, уникненню дискримінації за гендерною ознакою. Використання нематеріальної культурної спадщини для діалогу в суспільстві з метою уникнення усіх проявів дискримінації, зокрема гендерної.
Інклюзивність  у сфері НКС	Залучення, збільшення участі громадян в охороні, розвитку та управлінні нематеріальною культурною спадщиною для її розвитку безпосередньо залежить від інклюзивного, сталого економічного розвитку, що забезпечує скорочення масштабів бідності та нерівності, збільшення продуктивної та достойної зайнятості.
Сталий розвиток	НКС як єднальна ланка і рушій для трьох основних опор сталого розвитку – соціального, економічного та екологічного розвитку, – на яких базуються 17 стратегічних цілей розвитку, визначених у Плані стратегічного розвитку ООН до 2030 р.