Нематеріальна культурна спадщина постає в п’яти визначених ЮНЕСКО «доменах» або напрямах. Різні елементи нематеріальної спадщини можуть належати до кількох напрямів одночасно.
Нижче наводимо офіційні домени разом з прикладами явищ, а також їхні аналоги (в дужках), згідно з Конвенцією ЮНЕСКО 2003 року.
- Традиція усної оповіді з уст в уста, в тому числі мова як носій нематеріальної культурної спадщини (відповідає визначенню Конвенції).
Традиція усної оповіді й усна історія включають у себе величезну кількість різних пероральних форм вираження, таких як прислів’я, примовки, загадки, розповіді, вірші, легенди, міфи, пісенні тексти та епічні пісні, змови, молитви, декламацію, драми, мультфільми, мемуари, похоронні плачі тощо. Традиція усної оповіді й усна історія спрямовані на передачу знань, культурних і соціальних цінностей та колективної пам’яті. Вони відіграють ключову роль у культивуванні культури.
- Виконавчі та музичні традиції (виконавське мистецтво).
До виконавського мистецтва належать інструментальне і вокальне музичне мистецтво, танець, театр, пантоміма, співані вірші, релігійні святкування, карнавали та багато інших явищ. Вони поєднують у собі форму культурного самовираження, як вияв людської творчості, який також можна знайти в інших галузях нематеріальної культурної спадщини.
- Соціально-культурні практики (звичаї, ритуали та обряди).
Традиційні звичаї, обряди і святкові ритуали – релігійні та світські – організували життя суспільства і є спільним та важливим чинником для багатьох представників суспільства. Вони важливі, оскільки підтверджують ідентичність тих, хто їх практикує – як група, громада або суспільство – хоч яке значення мають – національне, місцеве чи приватне. До цього домену можуть належати всі звичаї, обряди і церемонії, що відбуваються протягом року, ситуаційні та родинні: хрестини, весілля, похорон; місцеві та екологічні церемонії; паломництво і святкові ходи; ігри та веселощі; дитячий фольклор; способи святкування; практика налагодження контактів між людьми, таких як способи подання побажань тощо.
- Знання та практика про природу і Всесвіт (знання та практика щодо природи та Всесвіту).
Знання та практика, що стосуються природи та Всесвіту, включають у себе знання, так звані «ноу-хау», а також навички, практики та ідеї, розроблені спільнотою через взаємодію з навколишнім середовищем. Сприйняття Всесвіту може знайти вираження в мові, усних традиціях, почутті приналежності до певного місця, спогадах, духовності й світогляді. До явищ у цьому напрямі належать народна метеорологія; знання і практика, пов’язані з природою; традиційні процедури; замовляння любові, медичні та ін. засоби.
- Знання та навички, пов’язані з традиційними ремеслами (навички, пов’язані з традиційними промислами).
Ремесла і традиційні промисли є, мабуть, найбільш явним проявом нематеріальної культурної спадщини. Проте Конвенція 2003 року стосується, насамперед, навичок і знань, яких вимагає ремесло, а не власне продуктів. Тому заходи з охорони мають зосередитися на стимулюванні художників продовжувати свою роботу і передачу навичок та знань спадкоємцям, особливо у своїх громадах.