Рахуль Ґосвамі (Гоа, Індія), розробник і реалізатор продуктових і сільськогосподарських програм (засоби існування та економіка села) в уряді Індії в 2009-2011 рр., тренер з питань імплементації Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, член глобальної мережі фасилітаторів ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини.
НКС – нематеріальна культурна спадщина – визначення, надане Конвенцією ЮНЕСКО 2003 року (Про охорону нематеріальної культурної спадщини). При цьому важливо мати на увазі та розуміти, що НКС – це також те, що ми називаємо «живою спадщиною». Це спосіб, у який народи, громади, роди, поселення, родини та окремі особи співіснують, як вони будуть щоденне життя, використовуючи практики, що навчають їх, як жити, створюють смисл, у який вони вірять, вироби та системи знань і навичок, завдяки яким створюються ці вироби. Все це є нематеріальною культурною спадщиною, як і те, що люди роблять для охорони та збереження природи у світі, природного середовища, з якого вони черпають смисл і беруть матеріали для виготовлення виробів. Таке моє бачення НКС, що відповідає значною мірою тому, як це змальовують місцеві громади і як це описано в номінаційних формах елементів нематеріальної культурної спадщини, внесених до Списку ЮНЕСКО.
© DC “Democracy through Culture”