https://ich.unesco.org/en/RL/yama-hoko-yatai-float-festivals-in-japan-01059
Японія ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини 15 червня 2004 р. Відтоді до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства було внесено 22 елементи нематеріальної культурної спадщини Японії.
Ще у 1950 році Японія ухвалила Закон про охорону культурних цінностей, щоб всебічно дослідити свою історію та культуру, здійснювати належну охорону та використання культурних цінностей.
Агентство з питань культури, що було створено згодом як інститут підтримки японської культури, керується у своїй діяльності згаданим законом і виконує роль національного органу, що відповідає за охорону нематеріальної культурної спадщини.
На підставі Закону про охорону культурних цінностей національний уряд у співпраці з відповідними громадами проводить дослідження з виявлення нематеріальних культурних цінностей. Вони називаються важливими нематеріальними культурними ознаками або народними культурними властивостями. Уряд вибирає також традиційні методи або навички, які потребують охорони як способи збереження та передачі цінностей. Їх також занесено до Інвентаря нематеріальної культурної спадщини Японії. Інвентар нематеріальної культурної спадщини був створений Агентством з питань культури, яке було і залишається до сьогодні відповідальним за його підтримку і наповнення. Воно створює онлайн базу даних, доступну широкій громадськості. Інвентар складається з трьох типів культурних властивостей (принципи упорядкування елементів у кожному типі вказані в дужках).
https://ich.unesco.org/en/RL/washoku-traditional-dietary-cultures-of-the-japanese-notably-for-the-celebration-of-new-year-00869
1) Важливі нематеріальні культурні цінності (відповідно до носіїв (окремих осіб та / або груп), далі відповідно до доменів нематеріальної культурної спадщини, нарешті, за роком включення до інвентаря).
2) Важливі нематеріальні народні культурні властивості (за префектурами й роком включення).
3) Вибрані методи збереження та зацікавлені групи або власники (відповідно до технік за доменами, визначеними Конвенцією ЮНЕСКО).
Нематеріальними культурними цінностями визначаються «театр, музика, прикладне мистецтво та інші нематеріальні культурні продукти, що мають значну історичну чи художню цінність для Японії» (стаття 2 Закону про охорону культурних цінностей). Нематеріальні народні культурні властивості – це «предмети та звичаї, пов’язані з харчуванням, одягом та житлом, професіями, релігійними віруваннями та щорічними святами тощо; (ii) народними виставами; (iii) народними навичками» (стаття 2 Закону), що вважаються важливими й визначені Міністерством освіти, культури, спорту, науки та техніки Японії як важливі нематеріальні народні культурні цінності. Міністр вказаного міністерства схвалює також вибрані технології збереження, які є «незамінними для збереження культурних цінностей і для яких вживаються заходи охорони» (стаття 147 Закону).
Критерії включення до інвентаря залежать від типів і доменів НКС. Наприклад, критерії важливих нематеріальних народних культурних цінностей є такими:
1) Обряди та звичаї
2) Народні вистави
3) Народна техніка.
Міністр освіти, культури, спорту, науки і техніки щорічно схвалює елементи НКС у Японії, які відповідають критеріям відповідних доменів. Для елементів, що опинилися під загрозою зникнення, уряд вживає належні заходи, скажімо, дослідження і документацію.
Токійський національний науково-дослідний інститут культурних цінностей, університети та багато інших державних інститутів займаються дослідженнями НКС. Вони можуть отримувати дослідницькі субсидії від міністерства освіти, культури, спорту, науки та технологій та громадських фондів.
https://ich.unesco.org/en/RL/yuki-tsumugi-silk-fabric-production-technique-00406
Токійський національний науково-дослідний інститут культурних цінностей має в своїй структурі департамент нематеріальної культурної спадщини, який складається з 3 підрозділів. Підрозділ з питань нематеріальної культурної спадщини проводить базові та практичні дослідження щодо захисту навичок та методів, пов’язаних із традиційними виконавськими мистецтвами, традиційними методами ремесла та методами збереження культурних цінностей. Наприклад, досліджує зміни, які зазнали ці навички та методи, а також стан передачі їх новим носіям. Підрозділ з питань нематеріальних народних культурних властивостей проводить базові та практичні дослідження нематеріальних народних культурних властивостей, таких як манери та звичаї, народні виконавські мистецтва та народні техніки, а також визначає способи захисту таких властивостей на основі польових досліджень. Зокрема, з 2011 по 2015 рр. польові дослідження зосереджувались на стані нематеріальної народної культурної спадщини, що суттєво трансформувалася протягом останніх років. Для поширення результатів таких досліджень та висвітлення інших питань, пов’язаних з нематеріальною народною культурною спадщиною, були проведені семінари з вивчення нематеріальних народних культурних властивостей та звітні конференції. Для вивчення народних культурних властивостей після великого землетрусу Східної Японії 11 березня 2011 року, що спустошив прибережні райони Тохоку, було створено “Інформаційну мережу з нематеріальної культурної спадщини” спільно з іншими установами, організаціями, неурядовими організаціями та місцевими громадами. Інформація була зібрана та опублікована. Ці результати доступні в Інтернеті. Підрозділ аудіовізуальної документації створює архіви документів, пов’язаних з нематеріальною культурною спадщиною, а також розглядає методи та методики дослідження для документації.
Національний уряд підтримує органи місцевого самоврядування в поширенні нематеріальної культурної спадщини у формі тренінгів, виставок, майстерень та виробництва аудіовізуальних записів. Зокрема, ось найпоширеніші форми такої діяльності.
І. Просвітницькі, інформаційно-просвітницькі та інформаційні програми, спрямовані на широку громадськість, зокрема, на молодь. Діти можуть дізнатися про свою традиційну культуру в школі: у формі уроків з етики або під час шкільних прийомів їжі, де вживають традиційні місцеві страви. Це також традиційні інструменти в музичних класах. Багато шкіл організовують майстер-класи для дітей з НКС, наприклад, семінари на місцевих фестивалях або майстерні з традиційних ремесел.
ІІ. Навчальні курси та програми в зацікавлених громадах і групах.
З 2011 року проводяться конференції, семінари, виставки, симпозіуми тощо з місцевої культурної спадщини, а також програми навчання та передачі досвіду.
ІІІ. Діяльність з розбудови потенціалу для охорони нематеріальної культурної спадщини.
Субсидується програма тренінгів для правонаступників НКС, а також проекти опитувань та документації, які реалізуються місцевими органами влади.
- IV. Неформальні засоби передачі знань.
На додаток до навчальних програм для носіїв, субсидованих національними та місцевими органами влади, відповідні знання передаються в громаді та / або сім’ї як буденна діяльність.
- VI. Освіта для захисту природних просторів та місць пам’яті, необхідних для вираження нематеріальної культурної спадщини;
Перед багатьма елементами НКС у Японії зараз постала загальна проблема браку носіїв та практиків, а також трансформації місцевих громад через старіння та зменшення населення. Існують різні заходи, спрямовані на надання всебічної, але адаптованої для регіонів підтримки, такі як використання матеріальних і нематеріальних культурних ресурсів у сприянні регіонам, туризму та промисловості, враховуючи належну передачу цих культурних ресурсів.
https://ich.unesco.org/en/RL/nogaku-theatre-00012
На основі Закону про сприяння міжнародному співробітництву з охорони культурної спадщини за кордоном, який був прийнятий у 2006 році, Японія розвиває міжнародну співпрацю у сфері нематеріальної культурної спадщини.
З 1993 року вона підтримала понад 100 проектів, спрямованих на посилення охорони культурної спадщини у світі через ЮНЕСКО / Японські фонди. У 2009 році Японія заснувала Міжнародний дослідницький центр з нематеріальної культурної спадщини в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (IRCI) як Центр категорії 2 під егідою ЮНЕСКО. Цей Центр категорії 2 створює виступає майданчиком міжнародних досліджень, спрямованих на поліпшення охорони нематеріальної культурної спадщини.
IRCI підтримує дослідників та дослідницькі установи, що займаються дослідженнями захисту нематеріальної культурної спадщини в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, відповідно до принципів Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини.