Чотири опори

© Development Centre “Democracy through Culture”

Гарис Пашович

Гарис Пашович всесвітньо відомий боснійський режисер театру, драматург, продюсер, хореограф, актор, професор Академії виконавських мистецтв у Сараєво (Боснія і Герцеґовина), ініціатор та організатор Першого кінофестивалю в Сараєво «Після кінця світу» (1993). Його вистави демонструвалися на Единбурзькому міжнародному фестивалі, Авіньйонському фестивалі, Сінгапурському фестивалі мистецтв, Національному фестивалі мистецтв Південно-Африканської Республіки, Місті культури Великої Британії та ін. Пропонована стаття надрукована в популярному Белградському тижневику «НИН».

Роздуми в самоізоляції: я вважаю, що країнам необхідно зробити пріоритетами – і якнайшвидше – чотири напрямки діяльності, як чотири опори майбутніх суспільств.

Епідемії, біологічна зброя, зміни клімату, демографічні тенденції вимагають швидкого розвитку науки і техніки, як основної галузі в кожній країні. Досі наука і техніка були спрямовані, головним чином, на розвиток військової промисловості та на реалізацію комерційної цілі, тобто, отримання прибутку. Covid-19 продемонстрував необхідність інвестувати в науку і техніку заради соціального добробуту так само, якщо не більше, як заради отримання прибутку.

Законодавство має створити нову правову систему для нових умов, яка керуватиме нашими суспільствами. Існуючі закони у багатьох випадках не відповідають новій ситуації, що виникла внаслідок стрімкого науково-технічного розвитку, панування Інтернету, зростання нагляду, потоку біженців, різноманітних форм тероризму та інших викликів часу. Необхідно розробити закони, здатні відповісти на нові соціальні потреби.

Третьою опорою нашої нової політичної реальності має стати нова політична організація. Демократичні сили в суспільстві мають боротися за збереження і розвиток демократії, зважаючи на те, що уряди та групи інтересів забажають контролювати громадян та їхні свободи. Держави тяжітимуть до авторитарного управління та запровадження наглядового капіталізму. Крім заяложеного аргументу про безпеку, як виправдання за позбавлення громадян приватності та свободи, вони висуватимуть тепер аргумент турботи про здоров’я, як нове виправдання за подальший наступ на приватність і зазіхання на свободу. Перед демократичними силами постає величезне завдання щодо модернізації демократії та протистояння центрам державної та корпоративної влади.

Четвертою опорою має стати мистецтво і культура. У суспільствах, що перебувають під владою науки, технології, законів та надмірного управління, люди потребуватимуть емоційної та метафізичної підтримки. Мистецтво є єдиною сферою людської діяльності, що забезпечує свободу як наріжний камінь людського існування. Мистецтво відновлює зв’язки людей з їхньою міфологічною та звичаєвою основою. Воно пробуджує ірраціональне та таємниче як вирішальні складові людської свідомості.

Covid-19 драматично розвіяв ілюзію, за яку трималися багато країн, що можна проігнорувати нову реальність. Ми вже занурились у 21 століття, рух якого пришвидшується, а старі моделі стають менш і менш дієвими. Виживуть лише ті країни, які зуміють швидко і повністю змінити свою парадигму. У цьому новому світі не залишиться місця для віджилих соціальних моделей, як, скажімо, націоналізм, або інші форми романтизованого минулого як основа майбутнього, або ізоляціонізм проти кооперації. Якщо точніше, старі моделі намагатимуться нав’язати себе, хоч уже продемонстрували свою неспроможність діяти у відповідь на сучасні проблеми.

Переорієнтація суспільств в усіх країнах буде непростою справою. Провідні наративи сьогодні віддають перевагу не знанням, а вмінню проникати. Панівним дискурсом останнього часу стало те, що знання, професіоналізм і досвід неважливі. Політичну та публічну сферу агресивно захопили люди без знань (часом на рівні напівписемності); активісти Фейсбуку та Ютюбу; агресивні прихильники антидемократії; популярні зірки; інтелектуали-опортуністи; недбалі лікарі; квазі-митці; недалекоглядні активісти, захисники політики ідентичності; представники журналістики конформізму. Covid-19 несподівано поставив суспільства перед вибором: професіоналізм або апокаліпсис! Політики та суспільства спершу спробували обдурити Covid-19, оголосивши, що ця інфекційна хвороба є змовою, дурницею, брехнею тощо. Але, побачивши, що їхні хитрощі не спрацьовують, миттю зробили стрибок перевертом, благаючи фахівців допомогти.

У недалекому майбутньому, ще за нашого життя, лише ті країни, що зроблять своєю стратегією розвиток науки і техніки, законодавства, демократії та культури зуміють вижити, як вільні країни, де люди зможуть мати пристойні умови життя. Сподіваюся, що народи європейських країн знайдуть сили для цього великого стрибка. Вочевидь, жодна європейська країна не зможе впоратися з цією новою реальністю самотужки. Кожна окремо, наші країни не зможуть створити все, що необхідно для того, аби ми вижили як вільні людські особистості.  

Джерело: http://www.nin.co.rs